Хоч і у статусі в.о., але новий ректор Української державної льотної академії (УДЛА) Богдан Стецюк впевнений, що вивести з нинішньої кризи один із провідних вишів не лише Кіровоградщини, а й України цілком реально. Як саме – вже через кілька днів після свого призначення він ексклюзивно розповів на прохання редакції «НС».

• Пане Богдане, ваше призначення на посаду в.о. ректора одного з ключових вишів регіону привернуло неабияку увагу. Одне з найперших питань, яке щодо цього виникло у спільноти – про те, чи може фахівець з непрофільною освітою очолити такий специфічний освітній заклад – авіаційний… Що скажете на цей закид?

• 

  Нині в усьому світі головним критерієм при підборі керівника передусім є його управлінські якості, а не профіль. Тобто перевагу має не спеціаліст з відповідною галузевою освітою, а якісний менеджер. Досвід такої роботи я маю – довгий час працюючи у системі вищої освіти МВС, пройшов шлях від асистента кафедри до першого проректора. Та й у льотній академії працюю доволі давно – вже шість років, тож про специфіку цього вишу та поточну ситуацію у закладі знаю не з чужих слів. Додам, що я є інспектором з навчальної роботи Державної служби з якості освіти, мене залучають до інспектування якості роботи закладів вищої освіти – якраз управлінської складової їхньої діяльності. У цій ролі академію я інспектував двічі. Сформував тут кафедру права, точніше – правового забезпечення авіаційної діяльності. Ми випустили звідси магістрів, які стовідсотково склали єдиний державний кваліфікаційний іспит… Та найголовніше – мене підтримав колектив. І якраз напередодні нашої з вами розмови на засіданні вченої ради академії її очільником мене обрали одноголосно. І наостанок з цього питання: нашою академією завжди керували авіатори. Результат ми сьогодні бачимо…

• Наша розмова відбувається у лічені дні від вашого призначення. Які накази ви підписали найпершими?

• Окрім, зрозуміло, наказу про те, що я починаю виконувати обов`язки ректора, це документи організаційного характеру – створення комісії про зміну штатного розпису, комісії щодо проведення аудиту тощо. Загалом зараз уся моя діяльність, всі розпорядчі документи сфокусовані переважно на питаннях реорганізації вузу. Передусім – аби зупинити зростання заборгованості та знайти ресурси для погашення наявних боргів. Чимало з цієї роботи вже виконано. І вже у поточний тиждень ми розпочали вже наступний цикл завдань – втілення напрацьованих алгоритмів подолання кризи.  Паралельно беремося за другий напрям роботи – забезпечення якості освіти. Зокрема, за нашим рівнем ми маємо акредитувати п’ять спеціальностей.

• На виконання обов’язків ректора Міносвіти, згідно наказу про ваше призначення, відвело вам чотири місяці. Що маєте встигнути за цей проміжок часу?

• Міністерство визначило чіткі умови: вивчити ситуацію в академії та визначити основні напрями виводу її з тієї кризи, в якій заклад знаходиться зараз. Перші кроки вже зроблено – щодо реорганізації структури, і не останнє завдання тут – позбавитись рудиментів радянських часів. Вже робимо. Одночасно працюємо над тим, аби повністю вивести курсантів на навчання офлайн, щоби з 1 вересня всі вони навчалися очно та виключно у першу зміну. Адже з листопада і до початку травня вони навчалися лише онлайн. Окрім певних факторів, як-от безпекових, це було пов’язано з міркуваннями енергоефективності. Адже господарство, території у нас – величезні, тож і у цьому плані маємо зробити оптимізацію. Скажімо, встановити ті ж сонячні батареї – тут теж вже є напрацювання та конкретні пропозиції…

• А у глобальному плані? Які кардинальні новації плануєте запровадити?

• Залучити на нашу територію великі іноземні авіакомпанії. Вигоди для них очевидні: відносно дешева експлуатація нашої бази. Зрозуміло, що це буде можливо лише після закінчення війни, але працювати у цьому напрямку треба вже зараз. Бо ж зрозуміло, що повоєнна країна, в тому числі і наша галузь, отримає потужний поштовх для розвитку, всі інвестиції йтимуть сюди. Тож, впевнений, охочих вже зараз «забронювати» для себе такий вигідний варіант буде достатньо. І цю роботу ми вже теж ведемо, вже є конкретні домовленості.

• Та, як то кажуть, спустимося з неба на землю. Бо ж гасити борги по зарплаті треба вже зараз. До речі, звідки вони взялися?

• Так, зараз це одна з найбільших проблем, які в нас є. Справа в тім, що, на відміну від більшості інших закладів освіти, у нас дуже велика, затратна та складна інфраструктура, яка вимагає чимало коштів на утримання – серед іншого це злітні смуги, охорона, безпека, льотні загони, авіа технічна база тощо. Навіть за чисельним складом персонал тут ледь не втричі більший за викладацький. Коли ще були польоти (зараз, зрозуміло, небо закрите), держава виділяла на це кошти для курсантів-бюджетників, а ті, хто навчався на комерційній основі, теж платили – власні кошти. Та й курсантів-іноземців було чимало. За ці кошти й фінансувалась інфраструктура. Але потім спершу вдарив ковід, а отже іноземців значно поменшало, а потім – повномасштабне вторгнення, коли небо взагалі закрили… З огляду на останній чинник суттєво впали набори пілотів, бо хто піде в авіаційний виш, коли немає можливості для льотної практики? Та, незважаючи на ці складнощі, ми вже четвертий рік утримуємо всю цю «махіну». Так, могли би людей скоротити, а господарство законсервувати. Але тоді би ми втратили перш за все сертифікованих фахівців, яких в Україні – одиниці.  Але ж я вирішив не бездумно скорочувати та розганяти усіх і вся, а рятувати академію. Хоча багато хто вже каже, що прийти сюди на керівництво за існуючих обставин – це бути справжнім камікадзе…

• То де все ж таки братимете гроші? Давайте пройдемося по конкретних пунктах.

• Найперше – оптимізація структури. Але не у напрямку скорочення персоналу. До прикладу, переводимо працівників на інші посади. Або на півставки – з дозволом додатково працювати ще деінде. Працюємо також над залученням до нас більшої кількості курсантів – зменшивши оплату за навчання для пілотів. Повертаємо курсантів з онлайну, аби вони залишились в академії. Формуємо принципово нові напрямки підготовки, які могли би зацікавити учасників бойових дій. У якості бонусу пропонуємо як додаток до основного курсу підготовку з англійської на рівні В-2 чи курси бортпровідників. Маємо вже чимало запитів.
  Є в нас і свої землі сільгосппризначення, які обробляються та теж дають кошти. Ці кошти мають йти на розвиток бази академії, але тут є певні юридичні нюанси, пов’язані з тим, що у різний час заклад мав різний статус та підпорядкування. Можна отримати кошти й від списаної техніки, яка вже перетворилася на купу металу. Але тут фонд Держмайна нас підтримати поки не бажає… А взагалі перспектива така: якщо за допомогою партнерів, інвесторів, співорганізаторів ми зможемо втілити хоча би 10 відсотків від того, що ми запланували, коштів на вихід «в нуль» нам вже буде достатньо.

• Але ж крім фінансової кризи академія має ще й репутаційну. Адже інформація про випадки хабарів, яку оприлюднюють правоохоронці, у багатьох випадках стосується саме вашого закладу… Чи визнаєте ви цю проблему? І як плануєте боротися з цим?

• Дійсно, такі випадки зафіксовано, кілька за останні п’ять років – по окремим факультетам та аспірантурі. Але, як у правовій державі, кожен з них має бути доведений до суду. Наразі по жодному судових звинувачень немає. У будь-якому разі це не сприяє підвищенню іміджу закладу, і ситуацію треба виправляти. І хоча наявні епізоди викладачів не стосуються, а радше керівників середньої ланки, наш планово-економічний відділ вже розробив варіанти стимулювання персоналу. І одночасно – знов таки, залучення додаткових коштів на потреби академії. Йдеться про бізнес-проєкти, за допомогою яких можна отримати певний зиск. Скажімо, ми пропонуємо – в межах, звичайно, наявних у нас ліцензій – спецкурси для охочих. Той, хто їх розробив та вестиме, матиме від того свій відсоток, а решта коштів йтиме на потреби закладу. Зрозуміло, все це буде чітко прописано та офіційно зафіксовано – всі умови та положення. Отже, наші співробітники будуть впевнені: якщо працюватимеш, то й зароблятимеш.

• Чи є у вас відчуття підтримки та розуміння з боку колективу?

• Так, і це – найголовніше! Більше того – готові підставити плече і наші співробітники-ветерани, і студентське самоврядування. Це надає сил на досягнення спільної мети, адже без підтримки та довіри людей, згуртованості та бажання працювати задля спільної мети керівникові у своєму кріслі робити нема чого.

• Чи визначили ви для себе той момент, коли прийде розуміння: так, крига скресла, зміни на краще вже не є відворотними?

• Я не приховую, що я – не Месія, що за чотири місяці гори звернути та досягти повного розквіту неможливо. Але цей критерій визначаю для себе чітко: коли криза перестане поглиблюватись, припиниться зростання заборгованості. Ось тоді вже можна буде відштовхнутися від дна й прямувати догори.

Бесіду вела Оксана ГУЦАЛЮК (РИБЧЕНКОВА)

Джерело: ГАЗЕТА "НАРОДНЕ СЛОВО".