З нагоди 75- річчя Української державної льотної академії викладачі кафедри професійної та авіаційної мовної підготовки започаткували міні-флешмоб, де діляться спогадами про свої родини, чиї життя та історії переплітаються з долею академії від далеких минулих до сьогодення.

Давайте памʼятати минуле, щоб не загубити майбутнє

Півень Вікторія Василівна:

«Все моє життя змалечку повʼязано з цим навчальним закладом. З 1975 року в ньому (на той момент КЛШУ) працював мій батько Шульга Василь Маркович: ст. викладач, потім завідувач циклової комісії повітряної навігації, а потім - зав. кафедрою повітряної навігації КВЛУГА, а далі ДЛАУ.
Людина, яку не тільки поважали в стінах навчального закладу, але й люблять і памʼятають досі. Тисячам курсантів надав крила для майбутнього професійного життя. Справжній професіонал, який мав біля двох тисяч часів нальоту на військових винищувачах (Міг - 17, Міг - 19), який вчив майбутніх пілотів не тільки літати, а диспетчерів не тільки керувати літаком з землі, але був просто «Батя» (так називали його курсанти між собою).
Людина з унікальними знаннями, цінним досвідом і великим щирим серцем…
Багато випускників в Україні та закордоном памʼятають його дотепер. Мій батько - це не тільки історія моєї родини, це - історія академії, де вже більше тридцяти років працюю я та більше сорока - мій чоловік. Памʼятаємо та пишаємося…»

Ломакіна Марина Євгеніївна:

«Це мій дідусь - Кондрашов Василь Артемійович, полковник військової авіації, військовий льотчик. Він не просто служив авіації - він жив нею. Після льотної служби він працював у нашому льотному навчальному закладі викладачем циклу (кафедри) управління повітряним рухом у шестидесятих, сімдесятих роках минулого століття передаючи досвід, характер і любов до професії новим поколінням. Для нашої родини він - символ честі, сили духу та безмежної відданості справі. Саме тому моя мама пропрацювала в нашому закладі вищої освіти більше сорока років, і я свідомо обрала авіаційний шлях. Це не просто професія - це спадок, це продовження історії, це поклик серця.
У рік 75-ти-річчя Академії переконана, що співробітники, які створювали її історію та славу, заслуговують на особливу увагу й вдячність. У нашій Льотній академії надзвичайно багато таких визначних, героїчних особистостей.
Давайте піднімемо з родинних архівів пожовклі знімки близьких, друзів, викладачів, співробітників і здобувачів вищої освіти, які закладали фундамент слави нашого навчального закладу, та поділимося їхніми історіями.»