Кірєєв Леонід Іванович

Леоніда Івановича добре знають всі, хто хоч раз переступав поріг Музею Льотної академії. Його розповіді про літаки, про відомих авіаторів і авіацію можна слухати годинами. Сяючі очі дітей, які виходять з музею – його заслуга. Десятки моделей літаків, що стоять у музеї – справа його рук, а авіація – справа його життя!
Народився 6 лютого 1948 року в місті Омськ. Після закінчення 8-ого класу у 1963 році вступив до Омського авіаційного технікуму на відділення радіоприладобудування. Саме в цей час «торкнувся неба» – здійснив свій перший стрибок з парашутом. Літати мріяв з дитинства, адже польоти літаків в небі над його містом в ті роки були дуже інтенсивними. Технікум закінчив з відзнакою. У 1967 році Леонід Іванович став курсантом Барнаульського вищого військового авіаційного училища льотчиків. Це був перший набір курсантів. Жити доводилось у спартанських умовах, окрім навчання доводилося брати участь і у будівництві, ремонтах тощо. Це навчило долати труднощі. За час навчання освоїв літаки Л-29, Іл-28 та Як-28. На кожному з них наліт складав 60 – 65 годин. Училище у 1971 році закінчив з відзнакою, тож мав право та обрав самостійно місце служби – військово-повітряні сили Прикарпатського військового округу. 230 бомбардувальний авіаційний полк базувався на аеродромі Черляни в 30 кілометрах західніше Львова та експлуатував літаки Як-28. У 1975 році Леонід Кірєєв був підготовлений у якості інструктора до польотів вдень і вночі, в простих та складних метеоумовах, став військовим льотчиком першого класу та командиром ланки. У грудні 1975 року полк отримав нову бойову техніку – надзвукові літаки Су-24. Після перенавчання Леоніда Івановича призначили начальником повітряно-вогневої та тактичної підготовки полку. У1982 році був переведений на посаду командира першої авіаційної ескадрильї. У 1983 році був направлений у Венгерську Народну Республіку в полк, який базувався на аеродромі Дебрецен. Йому довірили командування над молодіжною третьою авіаційною ескадрильєю. Вже за пів року вона стала кращою в полку. На цій посаді він прослужив не довго та був переведений на посаду заступника командира полка по льотній підготовці. У 727 гвардійському бомбардувальному авіаційному полку освоїв літак Су-24М, який мав великі можливості для бойового використання. У 1987 році полк був виведений з ВНР та перебазувався в Канатово. В той час в авіаційних полках почали формуватись Центри керування польотами. Як не шкода було залишати льотну справу, але Леонід Іванович мав підкоритись наказу та дав згоду на посаду начальника ЦКП. У його підпорядкуванні знаходились члени групи керування польотами: керівники польотів ближньої зони, зони посадки та диспетчери. Безпосередньо сам він керував польотами при повному складі полку, тобто коли на зв’язку одночасно знаходились 30 літаків. У 1989 році підполковник Кірєєв за висновком медичної комісії був звільнений з військових сил.
У серпні 1990 року був прийнятий на посаду асистента кафедри льотної експлуатації, аеродинаміки та динаміки польотів Кіровоградського вищого училища цивільної авіації. Спочатку на цій посаді, а потім на посаді старшого викладача цієї ж кафедри, та вже в Державній льотній академії України він працював до 2001 року. 11 років Леонід Іванович присвятив викладацькій професії. Викладав такі дисципліни як «Аеродинаміка і динаміка польоту», «Практична аеродинаміка: ТУ-134, ТУ -154, Як-42». «З нуля» розробив новий курс «Основи авіації та космонавтики».
Після викладацької роботи прийшов до музею Льотної академії, де був прийнятий на посаду заступника директора.
Сьогодні цей музей знаходиться під його керівництвом. Леонід Іванович Кірєєв відчиняє дітям та дорослим дивовижний світ авіації, багатьох окриляє та мотивує. В вільний від екскурсій час теж не сидить склавши руки, а займається улюбленим хобі на користь свого музею: збирає нові моделі літаків для розширення експозицій, та реставрує експонати.  

(За матеріалами книг
Б. Чижова «В небе Кировоградщины»
та О. Кушнір «Жизнь в запасе»)